У 1931 році був заснований Кримський медичний інститут, де в 1934 році була організована кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією. До того часу при Таврійському університеті на медичному факультеті існувала кафедра інфекційних хвороб, яку очолював проф. Двужильний А.Ю., асистентами працювали Е.М. Султанська, В.М. Зеленецька і В.Т. Кудряков. У той час епідеміологічна ситуація в Криму характеризувалася неблагополуччям відносно паразитарних тифів, черевного тифу, дизентерії, холери, віспи і сапу. Значну роль у боротьбі із цими захворюваннями в умовах громадянської війни зіграли співробітники кафедри інфекційних хвороб, які поєднували навчальну та наукову роботу з допомогою органам охорони здоров'я. У цей час видана унікальна за своїм змістом робота Е.М. Султанськой щодо клініки і лікування холери та сапу.
Першим завідувачем кафедри інфекційних хвороб Кримського медичного інституту був професор А.В. Яхонтов (1934-1936 рр.), потім – доцент В.А. Воїнов (1937-1938 рр.), з 1938 року протягом 33 років – професор В.М. Домрачов, з 1971 до 1994 року – професор М.А. Борисова, з 1994 до 1997 року кафедру очолював доцент, д.м.н., М.І. Овчаренко, у 1998 – 2008 рр. – доц., к.м.н. Аршинов П.С. З 2008 року завідувачем кафедри є проф., д.м.н. Карімов І.З.
У період Великої Вітчизняної війни (1941-1944 рр.). інститут був евакуйований у м. Кизил-Орда, де співробітники кафедри здійснювали навчальну, продовжували наукову роботу й інтенсивно допомагали органам охорони здоров'я, працюючи на базах госпітальних установ. Професор В.М. Домрачов, який керував кафедрою в той період, регулярно виїжджав у райони для надання практичної допомоги органам охорони здоров'я.
У 1942 році в Чиілійському районі Кизил-Ординської області В.М. Домрачов працював на епідемії висипного тифу, у 1944 році брав участь у ліквідації осередку токсико-аліментарної алейкії в Актюбінській області, за що був нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Казахської РСР і орденом «Знак пошани».
Після звільнення Криму в 1944 році інститут повернувся з евакуації і продовжив роботу в Сімферополі, де послідовно зміцнювалася база кафедри, велася підготовка кадрів викладачів і науковців.
У 1946 році В.М. Домрачов захистив докторську дисертацію з теми «Про пресорну дію деяких серцево-судинних засобів у хворих на гострі інфекції» і в 1947 році був затверджений у вченому званні професора. Йому належить понад 40 друкарських робіт, зокрема підручник «Інфекційні хвороби» (1961 р.), монографії «Дизентерія» (1965 р.), «Черевний тиф і паратифи А і В» (1972 р.), «Дизентерія і дизентерієподібні захворювання» (1975 р.).
В.М. Домрачовим підготовлено 6 кандидатів і 4 доктори медичних наук, які в подальшому очолили кафедри інфекційних хвороб в інших ВНЗ (Ю.П. Федянін – у Благовєщенському медичному інституті, потім – у Саратовському медичному інституті; Д.В. Старосельський – в Алтайському медичному інституті; К.В. Клімов - у Луганському медичному інституті; Л.А. Яценко – у Дагестанському медичному інституті, потім – у Харківському інституті вдосконалення лікарів; М.А. Борисова – у Кримському медичному інституті).
Науково-практична діяльність В.М. Домрачова була високо оцінена урядом, і в 1953 році він був нагороджений орденом Леніна.
Від 1971 до 1994 року кафедрою інфекційних хвороб з епідеміологією завідувала професор М.А. Борисова. У 1967 році вона захистила докторську дисертацію «Клінічний перебіг черевного тифу, гострої дизентерії та інфекційного гепатиту Боткіна в зіставленні з показниками обміну деяких ферментів, мікроелементів і вітамінів».
Наукова робота кафедри в той період була присвячена вивченню деяких питань патогенезу й удосконаленню патогенетичної терапії ряду гострих кишкових інфекцій і вірусних гепатитів, а також проблемам крайової патології. Співробітниками кафедри розроблений і вдосконалений ряд цитохімічних методів досліджень, що дозволяють динамічно й об'єктивно контролювати розвиток інфекційного процесу в експерименті та клініці, оцінювати ефективність терапії, що проводиться. Отримані результати представлені у вигляді докторської дисертації М.І.Овчаренко з теми «Клінічна ефективність деяких методів дезінтоксикації організму хворих на гострі кишкові інфекції та їх патогенетичне обґрунтування».
Викладачі кафедри в числі перших у нашій країні розробили й упровадили в практику оральний метод дезінтоксикації та регідратації при діарейних захворюваннях, використовуючи глюкозо-сольові і колоїдні розчини, результати досліджень відображені в монографії «Черевний тиф і паратифи А і В» (Борисова М.А. і співавт.,1990), чотирьох збірках, трьох інформаційних листах і 46 раціоналізаторських пропозиціях. Професором М.А.Борисовою видані «Методичні рекомендації до практичних занять з інфекційних хвороб» (1979 і 1988 рр.), вона брала участь у підготовці «Керівництва до практичних занять із медичної мікробіології і лабораторної діагностики інфекційних хвороб» (1986) з перекладом англійською та іспанською мовами, підручника «Інфекційні хвороби тропіків» (1992), «Інфекційні хвороби» (1993), навчального посібника «Надання невідкладної допомоги на суднах рибної промисловості без медичного персоналу» (1984).
За останні 10 років захищено 1 докторську і 3 кандидатські дисертації.
Значну консультативно-методичну допомогу колектив кафедри надає органам охорони здоров'я, здійснюючи виїзди санітарною авіацією в міста і райони Криму, консультації в усіх лікувальних установах Сімферополя, проводячи виїзні конференції з актуальних питань інфекційної патології. Активну участь у ліквідації спалаху холери у м. Керч у 1970 році брали проф. К.В. Клімов, доц. П.А. Корольов, ас. Д.В. Старосельський, доц. П.С. Аршинов, а лікування хворих на холеру в 1994 році на базі 7 міської клінічної лікарні м. Сімферополя здійснювали практично всі співробітники кафедри.
Починаючи з 1998 року, кафедру інфекційних хвороб і епідеміології, колектив якої складався з 5 доцентів і 8 асистентів, зокрема 1 д.м.н. і 6 к.м.н., очолював доцент Аршинов П.С.
З 2008 року кафедрою завідує професор, д.м.н. Карімов І.З. У 1993 році він захистив кандидатську дисертацію з теми «Особливості перебігу гострих кишкових інфекцій у дітей першого року життя в Туркменістані», а в 2007 році в інституті епідеміології та інфекційних хвороб імені Л.В. Громашевського АМН України – докторську дисертацію на тему «Клініко-патогенетична роль позитивних гострофазних білків, деструкції клітин і метаболічної інтоксикації організму при різних гострих інфекційних захворюваннях». Карімов І.З. має 75 публікацій, з них 66 наукового і 6 навчально-методичного характеру, 3 патенти.
На сьогодні колектив кафедри складається з 13 осіб, одна з яких зовнішній сумісник. На кафедрі 2 професори, д.м.н., 4 доценти, к.м.н., 7 асистентів (із них 3 кандидати медичних наук). Заплановані і виконуються 2 докторські і 3 кандидатські дисертації.
На кафедрі ведеться робота з підвищення кваліфікації практичних лікарів-інфекціоністів і терапевтів за планом Міністерства охорони здоров'я Криму. Інфекційні відділення ЦРЛ у районах і містах Криму очолюють лікарі – випускники Кримського медичного інституту, що пройшли інтернатуру, а частина – клінічну ординатуру з інфекційних хвороб. З 1999 р. на кафедрі здійснюється підготовка магістрів з інфекційних хвороб, з 2000 р. почалася підготовка бакалаврів. У 2012 році планується захист магістерської роботи.
Несприятлива екологічна ситуація й епідеміологічна обстановка, що погіршується, стосовно деяких інфекційних захворювань у Криму визначила тематику науково-дослідної роботи кафедри: «Епідеміологічні особливості і клініко-імунологічні, цитохімічні аспекти патогенезу деяких інфекційних і неінфекційних захворювань, удосконалення методів профілактики і терапії», у виконанні якої здійснювалася співпраця з НДІ експериментальної медицини (м. Санкт-Петербург), інститутом медико-біологічних проблем (м. Москва), Республіканською санітарно-епідеміологічною станцією АР Крим.
Упродовж останніх років співробітниками кафедри проводилися дослідження з гострих кишкових інфекцій, зокрема сальмонельозу й ГКІ, викликаних умовно-патогенними збудниками. Вивчалася їх клініко-епідеміологічна характеристика, діагностична цінність імунологічних тестів, проводилася оцінка ступеня сенсибілізації й стану імунологічної активності організму, визначалася антибіотикорезистентність деяких умовно-патогенних збудників, а також цитохімія ліпідів нейтрофільних лейкоцитів при харчових токсикоінфекціях. Запропоновано використання ефірних масел у вигляді ректальних свічок при лікуванні кишкових інфекцій.
Встановлено підвищення функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів (за значенням спонтанного НСТ-тесту), що супроводжується дисбалансом окисно-відновних процесів (за співвідношенням активності сукцинатдегідрогенази і лактатдегідрогенази) і дефіцитом бактерицидних систем, пов'язаних з активністю мієлопероксидази і змістом катіонних білків у хворих на середньотяжкий гастроінтестинальний сальмонельоз, показана залежність цих показників від періоду хвороби й характеру терапії. Вивчення виділених від хворих штамів S.enteritidis виявило їх множинну лікарську стійкість до широко вживаних антибактеріальних препаратів і високу чутливість до евкавану, призначення якого приводило до швидкого купірування діареї і скорочення термінів госпіталізації. Використання традиційних антибактеріальних засобів при середньотяжкому сальмонельозі не давало позитивного клінічного ефекту, несприятливо позначалося у вигляді депресії показників НСТ-тесту і активності МПО на функціонально-метаболічному профілі нейтрофільних гранулоцитів, що свідчило про пригнічення киснезалежного бактерицидного потенціалу й фагоцитарної функції в цілому, у той же час ентеродез позитивно впливав на перебіг захворювання і сприяв нормалізації окислювально-відновних процесів і бактерицидного потенціалу нейтрофілів.
З метою дослідження патогенетичних механізмів інфекційного процесу, стану нейтрофілів, модуляції їх функції білками гострої фази (церулоплазмін, альфа-1-антитрипсин, альфа-1-кислий глікопротеїн, С-реактивний білок) і деякими стрес-гормонами розроблена карта обстеження інфекційних хворих і створений банк сироваток крові.
Одним із наукових напрямів кафедри було вивчення клінічного перебігу, імунного статусу хворих на хронічний вірусний гепатит С і TORH-інфекцію, пошуки нових підходів до комплексної терапії HCV- інфекції. З цієї проблеми отриманий патент на винахід «Спосіб лікування хронічного гепатиту С». Завершена робота щодо застосування тимогексину в лікуванні гострих і хронічних форм вірусних гепатитів В на фоні туберкульозу.
Унаслідок дослідження цитохімічних показників активності нейтрофілів крові при важкому перебігу вірусного гепатиту В із розвитком печінкової енцефалопатії встановлений ступінь патологічного процесу і запропоновані критерії прогнозування перебігу енцефалопатії та оцінки ефективності терапії, що проводиться, із використанням антиоксидантів у якості стабілізаторів порушень макрофагальної системи організму.
З 1991 року при кафедрі інфекційних хвороб функціонує консультативний Республіканський центр з TORH–інфекцій, який обслуговує жителів Криму й інших областей, займаючись уточненням діагнозів і призначенням адекватної терапії. Кількість консультованих хворих із року в рік зростає. Розроблений методичний підхід до обстеження і лікування цієї категорії хворих із використанням біологічних препаратів фірми «Heel», що не мають протипоказань до призначення вагітним, а також методу електропунктурної діагностики і медикаментозного тестування. Підсумки роботи центру представлені на двох міжнародних конференціях і на Українській республіканській конференції.
Отримані дані про дефіцит чинників гуморального імунітету і неспецифічний захист у тканинах. У зв'язку із цим проводиться дослідження механізмів компенсації імунного нагляду в шкірі, зокрема, роль десквамації у виділенні з організму антигенів у нормі, при бешисі та псоріазі. Вивчається значення гуморальних реакцій імунітету в цьому процесі, механізмів підключення патогенного стафілокока до автоімунних реакцій у шкірі, що показує необхідність проведення протимікробної терапії і протиепідемічних заходів не тільки при інфекційних, але й при неінфекційних захворюваннях шкіри.
На території Криму поширений ряд інфекційних хвороб із природною осередковістю: сказ, лептоспірози, кліщовий весняно-літній енцефаліт, туляремія, марсельська лихоманка, кримська геморагічна лихоманка тощо.
Вивчення епідеміології, екології, географічного розповсюдження природно-осередкових інфекцій, їх переносників, тварин-резервуарів збудника, поза сумнівом, становить науковий інтерес. Найбільш перспективним, наочним, науково обґрунтованим, зручним у користуванні й економічним є використання ГІС-технологій для прогнозування й профілактики природно-осередкових хвороб.
Співробітники кафедри створили електронний варіант медико-географічного районування природно-осередкових хвороб Криму. Районування території Криму за ступенем небезпеки для населення є одним з елементів епідеміологічного нагляду за природно-осередковими інфекціями.
В основу медико-географічного районування покладені карти рельєфу, ґрунтового складу, рослинності, тваринного світу, клімату тощо. Це сприяло встановленню причинно-наслідкових зв'язків розповсюдження природно-осередкових хвороб.
Початковими джерелами при районуванні слугували літературні дані, результати досліджень і статистика відділу особливо небезпечних інфекцій і відділу медичної паразитології Республіканської СЕС АР Крим.
Оцінка території Криму за небезпечністю зараження дасть можливість виявити на картах певні зв'язки між природними умовами конкретних територій і ступенем контакту населення з природними осередками, а також встановити передумови до виникнення і розповсюдження різних захворювань.
На сьогодні на кафедрі виконується наукова робота з теми «Клініко-епідеміологічні і патогенетичні особливості актуальних інфекційних хвороб, удосконалення методів діагностики, терапії і профілактики». Проводиться вивчення етіології гострих кишкових інфекцій (ГКІ), досліджується стан антиендотоксинового імунітету (АЕТІ) і метаболічної інтоксикації у хворих на ГКІ ротавірусної та ротавірусно-бактеріальної етіології, визначаються показники та їх динаміка залежно від етіології і перебігу захворювання.
Дослідження частоти хронічного вірусного гепатиту В у HBsAg-позитивних жінок виявило низьку кількість мікст-форм і труднощі у визначенні розповсюдженості хронічного вірусного гепатиту С у вагітних, виявлена кореляція між типовими для цитолітичного синдрому змінами (підвищення АлАТ і АсАТ) і відповідними ознаками при УЗД органів черевної порожнини за відсутності скарг у пацієнток, що диктує необхідність визначення в таких вагітних серологічних маркерів як до хронічного вірусного гепатиту В, так і до хронічного гепатиту С.
Унаслідок проведеного клініко-лабораторного обстеження вагітних із мікст-інфекцією (HSV- або CMV-інфекція і хронічний вірусний гепатит В) і жінок із моно-інфекцією (ХВГВ) встановлений несприятливий вплив HSV і CMV на клінічний перебіг хронічного вірусного гепатиту В у вагітних, визначена роль герпесвірусів у більш тривалому порушенні функціонального стану печінки.
Вивчаються особливості дерматологічних проявів, стан специфічного гуморального імунітету, епідемологічні особливості хвороби Лайма в АР Крим. Найчастіше реєструється маніфестна еритемна форма захворювання, що грає провідну роль у діагностиці, проведенні диференціальної діагностики і призначенні лікування.
Проведено районування Криму за ступенем епідеміологічного ризику зараження Лайм-бореліозом.
У результаті аналізу епідеміологічних особливостей і клінічного перебігу лептоспірозу та малярії, зареєстрованих за 10-річний період в АР Крим, виявлені часті причини помилкової діагностики цих захворювань, подані рекомендації до поліпшення якості діагностичної й лікувальної допомоги.
Кафедра викладає на медичному, стоматологічному і міжнародному факультетах, з 1979 року – на факультеті післядипломної освіти. Крім того, з 1965 року введений курс тропічних хвороб для іноземних студентів, а з 1996 року – курс епідеміології. З 2000 року викладання в групах іноземних студентів ведеться англійською мовою. З метою поліпшення якості викладання постійно поповнюється демонстраційний матеріал для лекцій і практичних занять: фотоматеріали, кольорові слайди, кодограми, таблиці, відеотека тощо.
Популярністю у студентів користується науковий гурток, у засіданнях якого постійно беруть участь 20-25 осіб, у тому числі студенти-іноземці. Тематика студентських доповідей поєднується з науковими інтересами викладачів кафедри, що відображено в 18 наукових публікаціях гуртківців у провідних виданнях України в співавторстві з науковими керівниками. В останні роки студенти беруть активну участь у Міжнародних конференціях при Національному медичному університеті під егідою ВООЗ і займають призові місця.
На наукових конференціях інституту члени гуртка неодноразово посідали призові місця, ними створена відеотека виступів і свій стенд. Для багатьох студентів робота в гуртку визначила вибір професії: 12 осіб стали лікарями-інфекціоністами, 4 – лікарями-епідеміологами, 2 закінчили клінічну ординатуру, 4 магістратуру.
