Становлення

У 1951 р. директором інституту, а згодом ректором, призначається доцент С. І. Георгієвський. З його приходом почався новий етап у розвитку вузу. Становлення було важким. Треба було солідно зміцнити матеріальну та навчальну бази інституту, створити умови для розвитку медичної науки, облаштувати студентське життя.
У п'ятидесяті роки широко розвернулися будівельні роботи, у яких знову брали активну участь студенти. Головний корпус поступово змінювався: піднісся коринфський портик, що прикрасив вхід до будинку, з'явилося ліве крило, прибудовано частину будинку, де зараз розміщено теоретичні кафедри, прийняла студентів кругла лекційна аудиторія. Тоді ж було побудовано Будинок культури, стадіон, частину корпусу 2.
Найсерйозніша та пильніша увага приділялася кадровому питанню: постійно поповнювався і якісно поліпшувався професорсько-викладацький склад. У 1956 р. в інституті працювало 27 докторів і 116 кандидатів наук.
У вузі поступово розширювалася тематика наукових робіт, росли клінічна та науково-дослідні бази. Створювалися умови для формування та розвитку наукових шкіл.
Росла і студентська сім'я: у 1956 р. в інституті навчалося вже близько двох тисяч студентів. Активну роботу розвернуло студентське наукове товариство — і в 1958 р. побачив світ 1 том наукових робіт студентів. Стали постійно проводитися студентські наукові конференції.
У 60-і роки продовжує зростати потенціал вузу: створюються нові кафедри, ростуть власні наукові кадри, і вже випускники минулих років очолюють кафедри рідного інституту, стають вченими, видатними клініцистами.
З 1961 р. інститут починає підготовку лікарських кадрів для країн Азії, Африки, Латинської Америки. З 1967 р. випуски лікарів-іноземців стали регулярними. Як показало життя, це було досить далекоглядне рішення, сміливе для того часу, плідне для подальшого розвитку вузу.